Багато чи мало з огляду на те ,що писала "Ні,я жива,я вічно буду жити!"-- життєво мало (1913р,),але у ПОЕТИЧНОМУ слові -- багато!
Це правдива вічність!
«Хотіла б я піснею стати…»
Леся Українка
Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.
Щоб геть аж під яснії зорі
Полинути співом дзвінким,
Упасти на хвилі прозорі,
Буяти над морем хибким.
Лунали б тоді мої мрії
І щастя моє таємне,
Ясніші, ніж зорі яснії,
Гучніші, ніж море гучне.
Найбільш привертає увагу ЕПІСТОЛЯРІЙ Лесі ,тобто листи,листування.
Сьогодні епістолярна спадщина Лесі Українки складає понад 750 листів, і можливості виявлення їх ще далеко не вичерпані.
Наявна епістолярна спадщина Лесі Українки – це листи до осіб, що складали найближче родинне (мати, батько, брати, сестри, родина М.П.Драгоманова, тітка Олена Антонівна Тесленко-Приходько) та літературне оточення (І. Я. Франко, M. І. Павлик, 0. Ю. Кобиладська, В. С. Стефаник, Надія Кибальчич, О. С. Маковей, М. М. Коцюбинський, Б. Д. Грінченко, X.О.Алчевська, М. П. Старицький, В. М. Гнатюк, Ф. М. Колесса, А.Ю.Кримський та інші.
Листи писала українською мовою, лише зрідка російською – до російськомовних адресатів.
Питання мови
--- як найважливішої ознаки національної свідомості, етнічної самобутності -- було надзвичайно важливим для Лесі Українки.
Свої думки, враження, оцінки суспільно-політичних, наукових, культурних подій і звичайні побутові турботи вона передавала рідною материнською мовою.
Зібрання творів у 12-ти томах e найповнішою публікацією епістолярію Лесі Українки. Чимало листів підготовлено до друку вперше, розширено і доповнено науковий коментар, уточнено датування окремих листів тощо. Так, у цьому томі подано перші чотири дитячі листи Лесі Українки та лист до матері, написаний через кілька днів після складної хірургічної операції в 1883 р. Ці листи не були досі відомі. Понад 90 листів із цього тому хоча і були відомі, але в зібрання творів Лесі Українки включаються вперше.
Листування серед інших видів творчості займає осібне місце в спадщині Лесі Українки. Через листування Леся Українка підтримувала зв’язки не тільки з рідними, знайомими, друзями, а з цілим літературним і мистецьким світом. В окремі дні вона писала до десяти листів і, незважаючи на це, як сама зазначала, залишалася «в довгу» у своїх, кореспондентів. Кожен лист доносить до нас думки, почуття, настрої, які велика поетеса переживала в конкретний момент.
Усі вони глибокі, щирі, безпосередні.
Як уже відзначали дослідники, незмірно поглибленим постав би образ письменниці, численні літературно-громадські події, про які йдеться в листах, при вивченні і публікації двостороннього листування.
На жаль, листи до Лесі Українки майже не збереглися.
ІВАН ФРАНКО.
«Жаль сказати, на Україні тільки старше покоління (Куліш, Старицький, Ніщинський) проявляє ще таку роботу, не лякається здобувати українському слову справді нові поля.
Молодіж тільки «грає-грає, воропає», а в вільних хвилях «прочищує мову». Звісно, і тут не без виїмків, назву тілько двох справді талановитих і роботящих поетів:
В. Самійленка і Лесю Українку, хоч і на їх творах інколи видно впливи пуристичної секти»
Джерело
